Дроблення бізнесу: коли податкове структурування перетворюється на ризик для власника і компанії

Що таке дроблення бізнесу з юридичної точки зору

Законодавство не містить окремого визначення поняття «дроблення бізнесу». Водночас у податкових спорах під цим терміном зазвичай розуміють штучне розділення єдиного бізнесу на декілька суб’єктів господарювання для отримання податкових переваг, які не відповідали б реальній економічній суті діяльності.

З юридичної точки зору, проблема полягає не в наявності «кількох ФОПів у групі». Оскільки кількість партнерів чи контрагентів не обмежується. Ключовим фактором ризику є штучність конструкції, коли під прикриттям кількох юридично самостійних осіб функціонує один неподільний бізнес.

Ознаки дроблення бізнесу, яких варто уникати: 

• спільні ресурси для всієї структури бізнесу (офіс, сайт, працівники, матеріальні активи тощо);
• здійснення аналогічних видів діяльності;
• підпорядкування одним і тим же фізичним особам;
• банківські рахунки всіх суб’єктів відкриті в одному і тому ж банку;
• фактичне місцезнаходження за однаковою адресою;
• спільні контакти (електронна пошта, телефони);
• однакова торговельна марка, вивіска для всіх суб’єктів;
• HR-спеціаліст, SMM-спеціаліст, маркетолог, бухгалтерія, юристи – це одні й ті ж самі особи для всієї структури;
• оформлення працівників як ФОП.

Позиція податкової: на що ДПС дивиться в першу чергу

На практиці податкові органи оцінюють не лише документи, а й фактичну організацію бізнесу. Основне питання, яке ставить контролюючий орган: чи є кожен суб’єкт господарювання самостійним учасником ринку, чи це лише елемент схеми для оптимізації податків. Тобто визначається, чи доводить певна сукупність обставин те, що діяльність кожної окремої ланки ланцюжка не має самостійного економічного сенсу.

Ознаки, які найчастіше фіксує ДПС під час перевірок:

• спільні місця провадження діяльності: використання однієї офісної чи торгової площі, складів, виробничих потужностей без реальних договорів оренди/суборенди;
• єдине управління та пов’язані особи: всі ключові рішення приймаються однією особою або групою пов’язаних осіб, а інші суб’єкти фактично не мають управлінської автономії; директорами, засновниками або ФОПами є родичі, менеджери однієї компанії або одні й ті самі особи; 
• однакові або взаємопов’язані КВЕДи: всі суб’єкти здійснюють ідентичний вид діяльності, пов’язані з одними і тими ж контрагентами, виконують взаємозамінні функції; 
• спільна інфраструктура: використання однакових IP-адрес для подання звітності та управління банківськими акаунтами, спільний персонал (бухгалтери, HR-спеціалісти, юристи, що обслуговують усіх), використання однієї торговельної марки без ліцензійних угод; 
• почерговий «запуск» ФОПів: поетапне відкриття нових ФОПів в момент, коли попередній суб’єкт наближається до граничної межі (ліміту) доходу для своєї групи єдиного податку.

Які правові та фінансові наслідки

Оскільки немає окремого визначення поняття «дроблення бізнесу», так само немає норм, які б передбачали санкції за такі дії. Проте контролюючі органи використовують ризик- орієнтований підхід та визначають як бізнес працює в реальності. У разі виявлення порушень нараховуються податки та штрафи відповідно до загальних норм законодавства.  

Правові та фінансові наслідки дроблення бізнесу можуть бути такими: 

• донарахування податкових зобов’язань – військового збору за ставкою 5%, ПДФО 15 % або 18 %, ЄСВ 22 %, ПДВ 20 %;
• штрафні (фінансові) санкції у розмірі від 10 % до 50 % суми визначеного податкового зобов’язання;
• анулювання реєстрації платника єдиного податку;
• нарахування податкових зобов’язань та штрафних санкцій у разі виявлення прихованих трудових відносин; 
• кримінальна відповідальність у вигляді штрафів за ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів). 

Як бізнесу уникати дроблення і побудувати безпечну модель

1. Реальна мета господарської діяльності у договорах

Будь-який договір між суб’єктами господарювання всередині бізнес-моделі не повинен існувати лише «на папері».

Зміст важливіший за назву: податківці першими перевіряють транзакції між пов’язаними компаніями чи ФОПами. Договори мають відображати реальну економічну доцільність.

Що стосується ціноутворення – ціни між суб’єктами не повинні критично відрізнятися від ринкових.

Питання для перевірки: яку вигоду отримує кожен суб’єкт від цієї угоди? Якщо єдина мета договору – перерахувати кошти, щоб не перевищити ліміт доходу, це прямий маркер ризику.

2. Автономність: функція, ресурс та економічна роль

Кожен елемент структури (ТОВ чи ФОП) має бути самостійною бізнес-одиницею.

Суб’єкт повинен мати власні або офіційно орендовані основні засоби, обладнання та ліцензії (якщо діяльність їх вимагає).

Не копіюйте діяльність. Наприклад, одне ТОВ займається імпортом, інше – логістикою, а ФОПи здійснюють роздрібний продаж кінцевим споживачам. У кожного своя унікальна роль у ланцюжку створення вартості. 

3. Чіткий розподіл: рахунки, облік та управління

Змішування фінансів та операційної діяльності – найкоротший шлях до визнання структури фіктивною.

Тому мають бути окремі рахунки та облік. Не проводьте жодних оплат без належних договірних підстав. Кожен суб’єкт веде свій незалежний бухгалтерський та податковий облік.

Керівники компаній та ФОПи мають ухвалювати рішення самостійно. Якщо всіма ФОПами через один ЕЦП керує один бухгалтер головної компанії, для податкової це очевидна ознака контрольованості з одного центру.

4. Табу на дублювання інфраструктури

Ознаки, які податкова служба швидко виявляє за допомогою автоматизованих систем:

• IP-адреси – подання звітності або керування банківськими рахунками всіх суб’єктів з однієї IP-адреси;
• персонал та каси – масове «переведення» працівників з одного суб’єкта на інший без зміни робочих місць, або використання одних і тих самих продавців на різних РРО/ПРРО, що належать різним особам;
• склади та торгові точки – використання одного приміщення кількома суб’єктами без чіткого розмежування площ (наприклад, за договорами суборенди).

5. Матриця взаємодії для групи компаній

Якщо об’єктивно існує група пов’язаних осіб, цей зв’язок не потрібно ховати – його потрібно правильно юридично оформити.

Рекомендація – розробіть та зафіксуйте внутрішню матрицю ролей, цін, відповідальності та ризиків.

Документально закріпіть, які саме комерційні завдання виконує кожен учасник групи, як розподіляються операційні ризики та чим обґрунтована модель внутрішнього ціноутворення.

6. Моніторинг лімітів доходу

Критерії перебування на спрощеній системі оподаткування не є статичними.

Усі ліміти доходу в Податковому кодексі прив’язані до розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року.

Необхідно регулярно (щоквартально або щомісячно) проводити аудит доходів кожного ФОПа та кожної юридичної особи на єдиному податку, враховуючи актуальний розмір мінімальної заробітної плати. Щоб завчасно зорієнтуватися у разі наближення до критичної межі.

Судова практика

У кримінальній справі № 761/53346/25 досудовим розслідуванням встановлено щонайменше 10 чітко структурованих груп, де фізичні особи перебувають у близьких родинних відносинах (чоловік-дружина, батьки-діти, брати-сестри, свати тощо). 

Такий підбір суб’єктів господарювання не є випадковим і свідчить про:

• штучне дроблення діяльності для залишення у межах граничних лімітів єдиного податку; 
• індикації у соціальних мережах, зокрема Facebook, які демонструють взаємодію, спільні заходи, участь у спільному брендуванні або акціях, що не є типовим для незалежного підприємництва; 
• відсутність розмежування географічної присутності, тобто дублювання розміщення точок продажу у тих самих ТЦ – ознака вертикальної інтеграції під одним координуючим суб’єктом; 
• ознаки «випадкової» синхронності у реєстрації ФОПів (дати, територіальна юрисдикція), відкритті рахунків, виборі групи єдиного податку, що свідчить про зовнішнє управління; 
• можливі маніпуляції із первинною документацією – у разі підтвердження фактичної відсутності господарських операцій (робіт, послуг, постачання товару), може свідчити про використання ФОПів як транзитної ланки для формування «білого» документального сліду та податкового кредиту.

Також, встановлено:

• використання спільних ІР-адрес для подання податкової звітності та реєстрації податкових накладних, що вказує на адміністрування з єдиного місця; 
• оренда торгових площ у тих самих локаціях, зокрема в торговельних центрах                           м. Києва та інших, що характерно для організованої мережі продажів, а не індивідуальної підприємницької діяльності; 
• використання спільного асортименту товарів, що вказує на один центр постачання та формування товарної політики; відсутність у ФОПів ознак ведення самостійної господарської діяльності, зокрема – матеріально-технічної бази, складів, персоналу, рекламних ресурсів, індивідуальних каналів закупівлі, що суперечить статусу незалежних підприємців;
• наявність спільних контактів, електронних адрес і тегів у GetContact, що вказують на координацію їхньої діяльності зі сторони третіх осіб; 
• відкриття рахунків у тих самих банках, що свідчить про централізовану фінансову підтримку або вказівку.

У адміністративній справі № 340/2408/23 встановлено, що системний аналіз положень податкового законодавства дає підстави для висновку про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу лише у встановлених законом випадках.

При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході такої перевірки порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Як бачимо, виходячи з аналізу судової практики, має бути встановлено ознаки, які свідчать про дроблення бізнесу. А такий потенційний наслідок дроблення бізнесу як анулювання реєстрації платника єдиного податку не є автоматичним та необхідне проведення податкової перевірки. 

Висновок

Легальне та безпечне структурування – це завжди про зміст, а не про кількість юридичних осіб чи ФОПів у структурі.

Сам по собі факт наявності кількох суб’єктів господарювання не є порушенням закону. Проте, якщо створена структура позбавлена реальної економічної логіки, не має ділової мети та операційної самостійності, вона автоматично перетворюється на податковий ризик.

Рекомендуємо будувати бізнес-модель так, щоб кожен її елемент міг обґрунтувати своє існування на ринку, навіть якщо прибрати з рівняння фактор податкової оптимізації.