Порушення прав інтелектуальної власності в інтернеті: види та захист

Правова основа захисту інтелектуальної власності в цифровому середовищі

Захист прав інтелектуальної власності (ІВ) в Україні та у глобальній мережі Інтернет регулюється комплексом міжнародних і національних правових актів. На міжнародному рівні ключову роль відіграють: Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів, до якої Україна приєдналася у 1995 році, Угода TRIPS (Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights) у рамках СОТ, яка встановлює мінімальні стандарти охорони прав ІВ, а також Договір ВОІВ (Всесвітня організація інтелектуальної власності) про авторське право (WCT) та Договір ВОІВ про виконання і фонограми (WPPT), що адаптують міжнародне авторське право до цифрового середовища.

На національному рівні захист ІВ забезпечується Цивільним кодексом України (Книга IV «Право інтелектуальної власності»), Законом України «Про авторське право і суміжні права» (нова редакція 2023 року, приведена у відповідність до Директиви ЄС про авторське право на єдиному цифровому ринку 2019/790), Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», а також Кримінальним кодексом України (статті 176, 177, 229).

Ця законодавча база формує правовий фундамент, на якому будуються всі механізми захисту прав ІВ, як судові, так і позасудові, у тому числі в онлайн-середовищі.

Які є види порушень прав інтелектуальної власності в Інтернеті?

Існує значна кількість різноманітних способів та форм порушення прав залежно від об’єкта інтелектуальної власності.

1. Порушення прав на торговельну марку

Найпоширенішим видом у мережі є порушення прав на торговельну марку (ТМ), оскільки торговельна марка є найбільш поширеним об’єктом інтелектуальної власності та охоплює всі сфери господарської діяльності. Згідно з аналітичним звітом за 2024 рік про стан захисту прав інтелектуальної власності в Україні, у 2024 році у місцевих судах більшість господарських спорів у IP-сфері стосуються справ про права на торговельну марку (42%).

Порушенням прав на ТМ вважається її використання без дозволу власника, що може ввести споживачів в оману, а саме створює враження, що саме порушник веде підприємницьку діяльність під відповідним брендом. Такі порушення набувають наступних форм:

• Продаж підроблених товарів (одяг, взуття, аксесуари, косметика, гаджети) на маркетплейсах та в онлайн-магазинах як оригінальної продукції, з видаванням себе за офіційного дилера чи партнера.
• Застосування ТМ у доменних іменах через кіберсквотинг – маніпуляція з брендом (наприклад, support-apple.com) або тайпосквотинг – помилкові домени на кшталт amzon.com.
• Створення фальшивих акаунтів в Instagram, Facebook, TikTok від імені бренду, а також фішингових сайтів, що копіюють офіційний ресурс компанії.
• Використання чужої ТМ у контекстній рекламі, наприклад як ключового слова в Google Ads чи Meta Ads, або показ реклами з логотипом відомого бренду для просування схожої продукції.

З юридичної точки зору, несанкціоноване використання торговельної марки кваліфікується за статтею 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» як порушення виключного права власника. Правовласник має право вимагати: припинення порушення; відшкодування збитків, включно з упущеною вигодою; публікації судового рішення з метою відновлення ділової репутації. Важливо: на відміну від авторського права, виключні права на торговельну марку виникають лише з моменту її державної реєстрації в УКРНОІВІ або набуття статусу загальновідомої марки за рішенням суду.

2. Порушення авторського права та суміжних прав

Другим за поширеністю є порушення авторського права та суміжних прав, зокрема використання творів без дозволу правовласника чи без законних підстав, наприклад без ліцензії або поза межами доктрини добросовісного використання (fair use). Згідно зі звітом УКРНОІВІ, у 2024 році 40% усіх справ у сфері ІВ, розглянутих місцевими судами, стосувалися саме порушень авторського права та суміжних прав. Серед типових прикладів порушень авторських прав в Інтернеті:

• Завантаження та поширення фільмів, серіалів чи телепрограм через торент-трекери, піратські стрімінгові платформи чи Telegram-канали.
• Несанкціоноване копіювання та репостинг статей, фото, ілюстрацій чи інфографіки на інших сайтах, блогах чи в соцмережах без посилання на джерело або дозволу.
• Використання чужих фото/відео в Instagram Reels, TikTok, YouTube Shorts без зазначення автора; повне копіювання дизайну сайту чи його ключових елементів (текстів, структури, коду).
• Застосування чужих зображень чи відео в рекламі, на лендінг-сторінках чи в онлайн-магазинах для отримання прибутку.
• Додавання чужої музики як фонового треку в YouTube-відео чи подкасти без ліцензії.
• Створення мемів, колажів чи фан-арту на основі чужого контенту для монетизації (продаж мерчу, NFT тощо).
• Плагіат текстів через рерайт без суттєвих змін з видаванням за власний, копіювання описів товарів чи постів у соцмережах.

Окремо слід зупинитися на концепції добросовісного використання (fair use / fair dealing). В українському законодавстві вона закріплена у статтях 22–28 Закону «Про авторське право і суміжні права»: допускається вільне використання твору без згоди автора та без виплати винагороди для цілей цитування, наукового дослідження, навчання, критики, пародії за умови обов’язкового зазначення автора та джерела. Однак ця норма має чіткі межі: вільне використання не поширюється на комерційне відтворення і не може завдавати шкоди нормальній експлуатації твору чи законним інтересам автора. 

3. Порушення прав на промисловий дизайн

Порушення прав на промисловий дизайн полягає в копіюванні зовнішнього вигляду продукту (форми, орнаменту, упаковки), продажу товарів з ідентичним чи дуже схожим дизайном на маркетплейсах, а також у використанні чужого веб-дизайну, інтерфейсу мобільних додатків чи елементів UI/UX.

З правової точки зору, захист промислового дизайну в Україні регулюється Законом «Про охорону прав на промислові зразки». Для виникнення правової охорони дизайн має бути новим і оригінальним та зареєстрованим в УКРНОІВІ. Особливу актуальність у цифровому середовищі набуває питання охорони UI/UX: зовнішній вигляд інтерфейсу може одночасно охоронятися і як промисловий дизайн (якщо зареєстрований), і як об’єкт авторського права (у частині графічних елементів та структури). Судова практика ЄС (зокрема, справа Cofemel v. G-Star, C-683/17) підтверджує можливість подвійної охорони, і цей підхід поступово застосовується українськими судами.

4. Порушення прав на патент 

Порушення прав на патент включає продаж пристроїв, що порушують патенти, наприклад на технології бездротової зарядки чи алгоритми обробки зображень, а також клонування функціоналу запатентованих програм чи сервісів.

Окремою проблемою в цифровому середовищі є патентний тролінг – зловживання патентними правами з метою отримання виплат від реальних виробників або розробників без наміру комерційного використання патенту. Особи чи компанії, що вдаються до такої практики, набувають патентів виключно для пред’явлення позовів. Відповідно до статті 30 Закону «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», суд може визнати дії патентовласника зловживанням правом, якщо вони спрямовані на обмеження конкуренції або завдання шкоди іншим особам без легітимної мети. У разі виявлення патентного тролінгу рекомендовано: провести аналіз валідності патенту на предмет його анулювання, зібрати докази попереднього використання аналогічного рішення (prior art) та, за необхідності, ініціювати оспорювання патенту в суді.

Як можна захистити свої ІP-права в Інтернеті?

Крок 1. Реєстрація прав та фіксація доказів

Найефективніший спосіб захисту прав – державна реєстрація торговельної марки, дизайну та патенту, щоб закріпити виключні права за собою. Додатково слід зареєструвати авторське право в УКРНОІВІ, щоб зафіксувати дату створення твору та права на нього, хоча авторське право виникає автоматично з моменту створення, реєстрація суттєво спрощує доведення авторства у судових спорах.

До звернення з будь-якими вимогами критично важливим є фіксація порушення як доказу. Належними засобами фіксації в Україні є: нотаріально засвідчений скріншот (відповідно до статті 75 Закону «Про нотаріат»); огляд веб-сайту нотаріусом з оформленням акту огляду; виписки від провайдерів WHOIS-інформації щодо реєстрації домену; а також хеш-суми файлів та метадані цифрових матеріалів. Ненотаріально засвідчені скріншоти можуть бути відхилені судом як недостатній доказ, тому питанню фіксації слід приділяти першочергову увагу.

Крок 2. Позасудові механізми захисту (takedown-процедури)

Після успішної реєстрації та фіксації порушення можна звертатися до правопорушника з вимогою припинення порушень, до хостинг-провайдера, адміністрації соціальних мереж і маркетплейсів, щоб заблокувати сайти і рекламу, де використовується ваш об’єкт ІВ. Більшість таких платформ як Amazon, Google, OLX, Meta, YouTube мають власну політику захисту прав інтелектуальної власності та спеціальні форми звернення, тому у більшості випадків контент, що містить порушення, видаляється без звернення до суду.

Ключовим інструментом у цій сфері є DMCA takedown notice (повідомлення про видалення відповідно до Закону США «Про авторське право в цифрову епоху»). Незважаючи на те, що DMCA є американським законом, його процедура де-факто стала глобальним стандартом і використовується платформами по всьому світу, оскільки більшість великих технологічних компаній (Google, Meta, Amazon, Cloudflare) зареєстровані у США. Повідомлення має містити: опис порушеного права та посилання на оригінальний об’єкт ІВ; точне посилання на матеріал-порушника; заяву про добросовісне переконання у порушенні права; підпис правовласника або його уповноваженого представника. За законом платформа зобов’язана відреагувати на takedown notice оперативно, зазвичай протягом 24-72 годин.

Для захисту від кіберсквотингу у міжнародній практиці застосовується процедура UDRP (Uniform Domain-Name Dispute-Resolution Policy) під егідою ВОІВ. Вона дозволяє повернути або анулювати доменне ім’я без звернення до суду за наявності трьох умов: домен ідентичний або оманливо схожий на зареєстровану торговельну марку; реєстрант не має законних підстав чи прав на домен; домен зареєстрований та використовується недобросовісно. Середній строк розгляду справи UDRP – 60 днів, вартість такого процесу суттєво нижча за судовий процес.

Крок 3. Технічні засоби захисту контенту

Додатково можна застосовувати технічні засоби захисту, зокрема:

• розміщувати знак © біля об’єкту, зазначати рік першої публікації та ім’я автора чи правовласника;
• розміщувати цифрові водяні знаки (steganographic watermarks), що залишаються невидимими для ока, але дозволяють довести авторство у суді;
• використовувати спеціальні плагіни, що відключають контекстне меню чи забороняють виділяти текст на веб-сайті;
• застосовувати YouTube Content ID для автоматичного виявлення та монетизації контенту на чужих відео;
• використовувати інструменти Meta Rights Manager для автоматичного блокування або видалення контенту на Facebook та Instagram.

Ефективний захист ІВ в цифровому середовищі неможливий без систематичного превентивного моніторингу. Рекомендовані інструменти: 

– Google Alerts для відстеження згадок бренду та фрагментів тексту; 

– зворотний пошук зображень через Google Images та TinEye для виявлення несанкціонованого використання фото; 

– сервіси моніторингу доменів (DomainTools, MarkMonitor) для раннього виявлення кіберсквотингу; 

– спеціалізовані платформи Brand Protection, що використовують ШІ для моніторингу маркетплейсів та соцмереж у реальному часі. 

Вчасно виявлене порушення може бути усунуте з мінімальними витратами; порушення, що залишалося непоміченим протягом тривалого періоду часу, часто потребує повноцінного судового процесу.

Відповідальність за порушення прав ІВ в Інтернеті в Україні

Законодавство України передбачає три види відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет.

Цивільна відповідальність

Відповідно до статті 55 Закону України “Про авторське право і суміжні права” правовласник має право вимагати: визнання права; відновлення становища, що існувало до порушення; припинення дій, що порушують право; відшкодування збитків (включно з упущеною вигодою); вилучення та знищення контрафактних примірників; а також виплати компенсації або стягнення доходу у розмірі від 2 до 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (від 6656 грн до 665 600 грн). Остання норма є особливо важливою: у цифровому середовищі точний розрахунок збитків часто неможливий, тому стягнення фіксованої компенсації є вагомим інструментом захисту.

Адміністративна відповідальність

Стаття 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за незаконне використання об’єктів права інтелектуальної власності у вигляді штрафу від 50 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 83 200 грн до 499 200 грн) із конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, призначених для її виготовлення. Адміністративне провадження може бути ефективним для оперативного реагування та є підставою для подальшого цивільного позову.

Кримінальна відповідальність

Стаття 176 Кримінального кодексу України (порушення авторського права і суміжних прав) передбачає штраф від 300 до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 499 200 грн до 4 992 000 грн), а також позбавлення волі  від 3 до 6 років з позбавленням права обіймати певні посади до 3 років або без такого. Стаття 229 КК (незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару) передбачає штраф від 1000 до 15 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1 664 000 грн до 24 960 000 грн) з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого. Розмір штрафу визначається з урахуванням того, чи завдано значну шкоду (від 33 280 грн), велику шкоду (від 332 800 грн) чи шкоду в особливо великому розмірі (від 1 664 000 грн). Кримінальне провадження є доцільним при масштабному піратстві, організованому продажу контрафакту або систематичному використанні чужої ТМ чи чужого об’єкта авторського права.

Висновок

Часто порушення прав інтелектуальної власності вчиняються ненавмисно: інший користувач Інтернету може не усвідомлювати, що певна форма використання бренду чи об’єкта авторського права в мережі є протиправною. Водночас незнання закону не звільняє від відповідальності, а масштаб і швидкість поширення контенту в цифровому середовищі роблять наслідки порушень дедалі серйознішими.

Ефективна стратегія захисту ІВ в Інтернеті будується на трьох принципах: превентивна реєстрація прав (торговельні марки, дизайн, патенти) та фіксація доказів авторства; систематичний моніторинг цифрового простору для раннього виявлення порушень; оперативне реагування через платформені механізми (takedown, UDRP, Brand Registry) до того, як порушення набуде масштабу, що вимагатиме судового захисту.

Адміністрації платформ і соціальних мереж впроваджують дедалі ефективніші механізми боротьби з незаконним використанням об’єктів ІВ, зокрема Amazon Brand Registry, YouTube Content ID та Meta Rights Manager. Ці інструменти у поєднанні з правовою реєстрацією та кваліфікованою юридичною підтримкою дозволяють захистити інтелектуальну власність у переважній більшості випадків без витратного судового процесу.