Особливості ліцензійних договорів у сфері IT

Авторське право

Авторське право (далі – АП) являє собою систему особистих прав автора у різних сферах (літератури, IT, науки, мистецтва тощо). АП зазвичай визначає права автора на використання своїх творів та захищає його від незаконного використання. 

В Україні питання АП регулюється Законом України “Про авторське право і суміжні права”. Відповідно до цього закону, авторські права виникають автоматично з моменту створення продукту. АП зазвичай передаються шляхом підписання окремого договору, який надає право дозволяти іншій особі використовувати різні обʼєкти (код, дизайн, сценарій, музику тощо) на визначених умовах. Він укладається у письмовій формі.

Об’єкти ліцензійних договорів

Об’єктами авторського права є результати творчої діяльності, які виражені в об’єктивній формі і відповідають критеріям оригінальності та новизни. Зазвичай до них належать: нові технології виробництва, оригінальні дизайни та форми, логотипи компаній, розташування елементів на мікросхемах, нові сорти рослин та породи тварин.

У сфері IT перелік об’єктів є трохи іншим та складає:

• Програмне забезпечення (ПЗ) – включає програмний код, користувацький інтерфейс і можливі додаткові елементи, як-от назва чи логотип, що охороняються як торговельна марка. 
• Бази даних – це організовані колекції даних, які зберігаються і обробляються для подальшого використання. Зазвичай вони використовуються у формі таблиці. 
• Мобільні додатки – авторське право зазвичай включає не сам додаток, а  вихідний програмний код, а також графічні зображення, дизайн, музика, відео, торговельні марки тощо.
• Алгоритми – це систематизовані інструкції або набір правил, що визначають спосіб вирішення задач або обробки даних. 
• Application Programming Interface (API) – це набір інструкцій і протоколів, що визначають, як програми взаємодіють один з одним через запити та відповіді, описуючи, як правильно обмінюватися даними.
• Хмарні сервіси – це програми та платформи, які надають доступ до обчислювальних ресурсів, програмного забезпечення та сховищ через Інтернет.

При продажі право власності на такі об’єкти не передається, а надаються лише виключні права на їх використання, у формі ліцензії. Це дозволяє власникам або розробникам комерціалізувати інтелектуальну власність, зберігаючи за собою право на її власність.

Види ліцензійних договорів

Основними положеннями ліцензійних договорів є ідентифікація сторін, опис об’єкта сторін та основних умов договору, включаючи і вид ліцензії.

За загальним правилом, ліцензійний договір поділяється на:

• Виключний ліцензійний договір. Надає іншій стороні повне право використовувати об’єкти інтелектуальної власності, забороняючи це третім особам. Наприклад, IT-компанія видає виключну ліцензію на ПЗ одній особі на території США, забороняючи ліцензувати його іншим особам у цій же країні. Однак, вони можуть продовжувати використовувати цю ліцензію надалі, та видавати їх на інших територіях.
• Невиключний ліцензійний договір. Дозволяє третім особам використовувати об’єкти інтелектуальної власності, при цьому власник зберігає право передавати ці права іншим особам і самостійно використовувати їх. Наприклад, ви створили певний софт (по типу CRM систему) і можете надавати її у використання необмеженій кількості осіб за плату. Тут важливо встановити обмеження чи можуть ці особи змінювати ПЗ, і в якій мірі. Це необхідно для збереження основного коду і отримання дозволу  вносити зміни відповідно до потреб клієнтів.
• Одноосібний ліцензійний договір. Є похідним від виключного договору. Ліцензіат є єдиним серед третіх осіб, хто може використовувати об’єкт інтелектуальної власності, окрім власника. У IT сфері цей договір часто використовується, коли компанія надає ліцензію іншому підприємству для інтеграції ПЗ, зберігаючи за собою право використовувати його для розвитку власного продукту.
• Відкритий ліцензійний договір. Дозволяє будь-кому використовувати об’єкти інтелектуальної власності на умовах, зазначених у ліцензії. Прикладом таких ліцензій є «Open Source» для вільного використання програмного забезпечення по типу GNU, GPL або LGPL. Ці ліцензії є основою руху за вільне програмне забезпечення і широко використовуються для відкритого коду.

Ключові аспекти ліцензійних договорів

Одним із важливих аспектів ліцензійних договорів є регулювання прав та обов’язків сторін, які узгоджуються в положеннях самого договору. У сфері IT обсяг прав зазвичай передбачає право на: 

• встановлення та використання програмного забезпечення на визначених пристроях; 
• модифікацію, адаптацію або створення похідних продуктів на основі програмного забезпечення;
• доступ та використання API для інтеграції з іншими системами; 
• розміщення програмного забезпечення на хмарних серверах; 
• зберігання, аналіз та обробку даних для внутрішнього використання; 
• інтеграцію ліцензованого продукту в інші системи; 
• субліцензування продукту третім сторонам.

Обов’язки по договору є також важливою складовою, де ліцензіар має надавати доступ до IT-об’єкта, документацію та техпідтримку, а ліцензіат зобов’язується використовувати об’єкт згідно з ліцензією, не змінювати чи розповсюджувати його незаконно, вести облік використання, повідомляти про порушення та не передавати права без згоди ліцензіара.

Іншими зобов’язаннями є територіальне обмеження дії ліцензії. Наприклад, коли програмне забезпечення може бути доступним тільки для користувачів на території Європейського Союзу. Також ліцензія може обмежуватися строком дії. Зокрема, ліцензія може бути дійсною протягом 1 року, після чого сторонам слід або припинити ліцензійні відносини, або перезаключити новий договір.

Окремим аспектом для безпечної співпраці між сторонами є фінансові зобов’язання. Так, за погодженням між сторонами можуть бути встановлені три вида вартості ліцензії:

• Роялті, за якими ліцензіат платить відсоток від доходу, отриманого від використання ліцензованого об’єкта. 
• Регулярна оплата, за якою ліцензіат для доступу до програмного забезпечення платить або щомісячно, або щорічно. Ця модель часто використовується для SaaS продуктів.
• Разовий платіж, який передбачає одноразову оплату за повне право використання програмного забезпечення на період зазначений в угоді.

Висновок

Ліцензійні договори відіграють особливу роль в сфері IT, де інтелектуальна власність, така як програмне забезпечення, алгоритми та бази даних, є основним активом компаній. Вони дозволяють IT-компаніям та стартапам забезпечувати законне використання своїх інноваційних технологій іншими компаніями та користувачами, зменшуючи ризики правових суперечок та порушень авторських прав.

Однак, укладаючи такі угоди, важливо враховувати потенційні юридичні ризики, такі як небажана прив’язка до ненадійного партнера, порушення інтелектуальної власності через несанкціоноване використання матеріалів, порушення конфіденційності даних, нечітке трактування умов договору та неврахування правових аспектів без залучення кваліфікованих юристів.

Особливо важливим є також неправильне складення ліцензійних договорів, яке може призвести до серйозних фінансових та юридичних наслідків. Тому важливо ретельно розробляти умови, залучаючи досвідчених юристів, щоб забезпечити правильне виконання угоди та уникнути порушення законодавчих вимог.