Як побудувати податково безпечну структуру бізнесу і не потрапити під звинувачення в дробленні

Легальне структурування vs. штучне дроблення

Законодавство не забороняє платникам податків обирати найбільш вигідну модель ведення бізнесу. Бізнес має право використовувати різні організаційно-правові форми, системи оподаткування та будувати корпоративну структуру з урахуванням економічної доцільності.

Водночас податкові переваги не можуть бути єдиною причиною створення окремих суб’єктів господарювання.

Якщо діяльність декількох компаній або ФОП фактично становить єдиний бізнес-процес, а поділ використовується виключно для збереження права на спрощену систему оподаткування, уникнення сплати ПДВ чи інших податків, податковий орган може розцінити такі дії як штучне дроблення бізнесу.

Саме тому дедалі частіше використовується концепція переваги сутності над формою, відповідно до якої оцінюється не лише юридичне оформлення відносин, а й їх реальний економічний зміст.

Наявність кількох суб’єктів господарювання є виправданою, якщо кожен із них має власну господарську роль. Наприклад, окрема компанія займається виробництвом; інша здійснює оптову торгівлю; третя забезпечує логістику; окремий ФОП надає незалежні консультаційні чи маркетингові послуги; одна компанія володіє нерухомістю, інша здійснює операційну діяльність.

У таких випадках кожен суб’єкт має власні бізнес-процеси, персонал, активи, управління та самостійно несе підприємницькі ризики.

Під час перевірок контролюючий орган аналізує комплекс фактичних обставин:

• хто приймає управлінські рішення;
• хто реально працює з клієнтами;
• хто використовує майно;
• як розподіляються прибутки;
• чи існує самостійність у діяльності кожного суб’єкта.

Навіть бездоганно оформлені договори не гарантують безпечності структури, якщо вони не відповідають реальному характеру господарських відносин.

Карта ризиків для бізнесу

Ризик перекваліфікації структури залежить не лише від кількості суб’єктів господарювання, а й від особливостей конкретної сфери діяльності.

Галузеві ризики:

• Ритейл та e-commerce: розподіл одного торговельного майданчика або інтернет-магазину між десятками ФОП для обходу лімітів та застосування РРО/ПРРО.
• HoReCa: розділення ресторанного комплексу, де алкоголь продає ТОВ, а страви та безалкогольні напої – декілька ФОП на спрощеній системі.
• Сервісний бізнес: оформлення реальних працівників як ФОП 3 групи для уникнення сплати ПДФО, ЄСВ та військового збору.
• IT-послуги: використання підконтрольних ФОП для виведення готівкових коштів або штучного завищення витрат основної компанії без реального надання послуг.

«Червоні прапорці» для податкової: 

• Єдина адреса та інфраструктура: спільне офісне чи складське приміщення без укладених договорів суборенди.
• Брендинг: використання єдиної торговельної марки, сайту, кол-центру та рекламних матеріалів без ліцензійних угод та роялті.
• Єдиний централізований менеджмент: директор, засновник, головний бухгалтер.
• Спільні технічні параметри: використання одних і тих самих IP-адрес для входу в систему «Клієнт-банк» та подання звітності.
• Єдина каса та кадрові ресурси: використання спільних POS-терміналів, одні й ті самі працівники на об’єктах без належного кадрового оформлення.

Сам по собі жоден із зазначених факторів не свідчить про порушення. Проте їх сукупність може стати підставою для висновку про існування єдиного бізнесу.

Юридичний чек-лист безпечної структури

Перед запуском або під час ревізії структури дайте відповіді на питання:

• Предмет діяльності: чи має кожен суб’єкт господарювання свій унікальний КВЕД, функціонал та економічну роль?

• Реальність договорів: чи підписані реальні контракти між суб’єктами (оренда, роялті, надання послуг) і чи відповідають ціни ринковим умовам?

• Автономія активів та рішень: чи має кожен суб’єкт власні банківські рахунки, виробничі потужності, доступи та повноваження для прийняття рішень?

• Кадрове забезпечення: чи є у кожного суб’єкта свій штат або підрядники, чи відсутні факти безпідставного «переміщення» персоналу?

• Дотримання критеріїв ДПС: чи відповідають обсяги доходів лімітам відповідних груп єдиного податку, чи відсутні ризики анулювання статусу платника єдиного податку?

Що робити до старту структури і що перевіряти щокварталу

Провести pre-launch due diligence – перед створенням структури доцільно оцінити: бізнес-модель; податкові ризики; корпоративну структуру; взаємозв’язки між компаніями; потенційні претензії контролюючих органів.

Такий аналіз дозволяє виявити слабкі місця ще до початку роботи.

Щоквартальний комплаєнс-моніторинг:

• Показники оборотів: наближення доходів до граничних лімітів.
• ІР-адреси та ЕЦП: перевірка журналів входу в банківські системи (не допускати входу в системи різних суб’єктів з однієї IP-адреси).
• Кадрові переміщення: перевірка підстав переходу працівників між компаніями.
• Контрагенти: моніторинг частки внутрішньогрупових операцій у загальній структурованості доходів/витрат.

Внутрішній комплаєнс – рекомендовано періодично проводити такий комплаєнс-огляд, під час якого перевіряються: корпоративні документи; договори; кадрові документи; внутрішні регламенти; розподіл функцій між суб’єктами.

Якщо виникають сумніви щодо операції між пов’язаними особами, можна підготувати внутрішнє обґрунтування із доказами економічної доцільності до моменту проведення операції, а не під час податкової перевірки.

Такий документ повністю не нівелює ризики, однак може підтвердити, що рішення приймалися виходячи з реальних бізнес-потреб, а не виключно з податкових міркувань.

Практика судів: як оцінюються фактичні обставини

Практика Верховного Суду свідчить про те, що самі по собі первинні документи не можуть вважатися безумовним підтвердженням здійснення господарських операцій, якщо інші встановлені обставини свідчать про відсутність фактичного руху активів або виконання робіт (послуг). 

Верховний Суд наголосив, що для цілей податкового обліку мають значення лише ті операції, які фактично відбулися, підтверджені належними, достовірними та узгодженими між собою доказами, а також мають реальний економічний зміст і ділову мету.

Кейс № 1. У справі № 420/8830/20 наведено таку правову позицію: З метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту у цій справі суди повинні були перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: зміст наданих послуг (робіт), в чому вони полягали; наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів. Також суди повинні були перевірити наявність економічної вигоди (виправданість, ризик) від спірних господарських операцій і ділової мети.

Кейс № 2. У справі № 380/2589/22 Верховний Суд наголошує, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв’язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Короткі висновки для власника бізнесу

Податково безпечна структура бізнесу будується не на кількості юридичних осіб чи фізичних осіб-підприємців, а на їх реальній економічній самостійності.

Під час створення або перегляду корпоративної моделі варто керуватися кількома базовими принципами:

• не кількість компаній визначає безпеку, а зміст їх взаємодії;
• кожен суб’єкт повинен виконувати власну економічну функцію та нести самостійні підприємницькі ризики;
• документи мають підтверджувати реальні господарські процеси, а не створюватися «заднім числом» для пояснення вже існуючої моделі;
• регулярний внутрішній аудит і комплаєнс допомагають своєчасно виявляти потенційні ризики та усувати їх до початку податкової перевірки.

Правильно побудована структура бізнесу не лише мінімізує податкові ризики, а й підвищує інвестиційну привабливість компанії, спрощує корпоративне управління та забезпечує стійкість бізнесу в умовах посилення податкового контролю.