Де платити податки, якщо живеш на дві країни?

Критерії податкового резидентства

За загальним правилом – у податкового резидента країни виникає обов’язок декларування доходи та сплачувати податки до бюджету своєї країни. Одночасно неможна бути податковим резидентом двох держав, проте, певні види податку можуть і будуть утримуватися у країнах нарахування, а у країні резидентства – підлягати декларуванню.

Щоб визначити податковим резидентом якої країни ви є – слід керуватися критеріями резидентства країн та міжнародними конвенціями. Кожна країна має свої критерії, але вони подібні, і можна вивести такі як:

• тривалість перебування в країні (понад 183 дні);
• центр життєвих інтересів (сім’я, працевлаштування, ведення бізнесу, нерухоме майно, банківські рахунки тощо);
• місце проживання;
• місце постійного проживання;
• реєстрація як підприємець;
• інші критерії.

За запитом податкових органів надаються підтверджувальні документи. Наприклад, довідка-підтвердження статусу податкового резидента або сертифікат про податкову резиденцію, виписки по компанії чи ФОП, трудовий договір або наказ про працевлаштування, договір оренди житла, підтвердження права власності на нерухомість. 

Особа, яка вважає себе резидентом України, на підтвердження цього подає докази в країні, де перебуває. Таким чином, показує, що податкові обов’язки має саме в Україні. В іноземних країнах питаннями податків займаються податкові служби та департаменти. Саме вони прийматимуть остаточне рішення щодо податкового статусу. 

Протилежна ситуація у тих, хто виїхав за кордон на постійне місце проживання, змінив громадянство. І йде мова про втрату зв’язку з Україною. А обов’язки декларування доходів, сплати податків виникають вже у новій країні. 

Що робити, якщо попри це податкова надсилає вимогу сплати податків в Україні? Скоріш за все, доводити податковий статус резидента іншої країни доведеться в суді. Тому що в нашій країні відсутній порядок та процедура втрати статусу податкового резидента України. Коли особа покидає Україну, вона не отримує документа про втрату статусу. 

ФОП та подвійне оподаткування

Найчастіше ФОПи перебувають на спрощеній системі та сплачують єдиний податок. Діяльність ФОПів різноманітна – від продажу товарів до надання послуг в ІТ-сфері. Ми переглянули декілька конвенцій про уникнення подвійного оподаткування між Україною та іншими країнами. Можна зробити наступні висновки:

🔹в переліку податків, які покриває конвенція, немає єдиного податку;

🔹немає визначення ФОП чи самозайнятих осіб;

🔹види діяльності або послуги згідно з конвенцією є обмеженими (загалом це діяльність вчителів, артистів, літераторів, художників, архітекторів, науковців, лікарів, бухгалтерів), хоча є примітка «зокрема», що може означати – перелік не є вичерпним і його можна продовжити. 

Хоча конвенція поширюється на будь-які ідентичні або подібні податки на дохід, і ми можемо вважати єдиний податок таким, позиція податкової України інша. А саме, що дія конвенції про уникнення подвійного оподаткування не поширюється на єдиний податок. 

Не дивлячись на те, що кожна країна може трактувати норми конвенції на свій розсуд та застосовувати місцеві податкові кодекси, не можна бути податковим резидентом іншої держави та перебувати на єдиному податку. Це пряма заборона для нерезидентів за податковим кодексом України. Наслідки – втрата статусу та ризик донарахування на доходи податку за загальною ставкою 18 %.

Загальна рекомендація для ФОПів, які тимчасово проживають за кордоном і надалі планують вести діяльність в Україні – збирати докази зв’язку з Україною. Тобто підтвердження податкової резиденції України, обов’язку сплачувати податки в Україні. Якщо ж рішення про переїзд за кордон – остаточне, рекомендовано закрити ФОП, що у тому числі буде одним тригерів визнання податковим резидентом України.

Найманий працівник та подвійне оподаткування

Конвенції про уникнення подвійного оподаткування поширюються на податок на доходи фізичних осіб. Найманий працівник має право на взаємозалік сплаченого податку.

Перший приклад – працівник працює віддалено із за кордону, отримує заробітну плату в Україні, сплачується ПДФО. Щоб знову не оподатковувати цей дохід в іноземній країні, подає підтвердження сплати податків в Україні. 

Другий приклад – українець є найманим працівником в іноземній компанії, сплачує податки в другій країні. Відповідно в Україні має показати, що податкові зобов’язання виконані. 

Підтвердженням може бути довідка про нараховану та виплачену заробітну плату, суми податку, або заява встановленої форми. Документи підписуються в податкових органах, додатково – переклад, нотаріальне засвідчення, апостиль (залежно від вимог конкретної країни). 

Дивіденди

Якщо нарахування та виплата податків здійснюється у країні заснування компанії, то надалі ці суми декларуються у країні податкового резидентства, керуючись правилами конвенцій у вигляді застосування граничних ставок податків чи доплати різниці. 

Країни можуть мати  додаткові вимоги до оподаткування дивідендів. Наприклад, в Україні – правила КІК та доплати податку на іноземні дивіденди, у Португалії – спеціальний режим NHR дозволяє уникати доплати на дивіденди тощо. 

Висновки

Рекомендуємо розпочати з визначення – податковим резидентом якої країни ви є або можете вважатися. Дані питання доволі часто є колізійними, то слід ретельно аналізувати законодавство країн, можливо залучати місцевих податкових фахівців чи запрошувати роз’яснення податкових органів.

Надалі – визначитися з особливістю декларування. Зокрема, який дохід та як декларується з підготовкою релевантних доказів (податкові сертифікати, первинна документація, види доходів тощо). Наступний крок – декларування та сплата податків у країні свого податкового резидентства. Слід бути готовими до запитів чи уточнень від податкової. З огляду на те, що інколи строки на відповідь є обмеженими, докази краще готувати заздалегідь.