Податкове резидентство або чи можна визнати резидентом іншої держави через суд

Кейс № 1. Скасування рішення про втрату статусу резидента України та набуття статусу громадянина України-нерезидента

Рішенням Печерського районного суду міста Києва заяву задоволено, встановлено факт, що громадянин України з 01.01.2023 р. втратив статус резидента України та набув статус громадянина України-нерезидента.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з таких мотивів:

– Податковим кодексом України та будь-яким нормативно-правовим актом не передбачено спеціального порядку для підтвердження факту наявності у відповідної особи статусу громадянина України-нерезидента;

– заявник із сім’єю постійно проживає на території Великої Британії, має посвідку на проживання, офіційно працевлаштований, отримує заробітну плату, має власну нерухомість, реалізує конституційні права на території Великої Британії;

– права та інтереси заявника не мають бути порушені в частині подвійного оподаткування.

Київський апеляційний суд рішення скасував, провадження закрив. 

Касаційний цивільний суд залишив без змін постанову Київського апеляційного суду, та наголосив на наступному: 

– вирішення питання про встановлення факту втрати статусу громадянина-резидента та набуття статусу громадянина-нерезидента не може розглядатися у судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника;

– вказані факти можуть бути встановлені судом, зокрема, під час розгляду справ щодо оподаткування доходів заявника чи порушення ним митних правил, а не в окремому чи позовному провадженні за правилами цивільного судочинства.

Кейс № 2. Відмова у відкритті провадження у справі за заявою про встановлення факту втрати статусу податкового резидента України та набуття статусу податкового резидента Королівства Іспанії

Заявник звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту втрати нею статусу податкового резидента України та набуття статусу податкового резидента Королівства Іспанії з 24.11.2022 р. Обґрунтовуючи заяву, посилається на те, що з 2021 року фактично проживає за межами України, отримала посвідку на проживання в Іспанії, сплачує податки на території цієї держави та вважає, що встановлення відповідного факту є необхідним для уникнення подвійного оподаткування та належного застосування положень міжнародних договорів.

Дарницький районний суд міста Києва відмовив у відкритті провадження, зокрема, з огляду на таке:

– відсутність реального спору про право або конкретного рішення податкового органу, яке порушує чи оспорює права заявника, виключає можливість розгляду відповідної заяви в порядку окремого провадження;

– заявником не наведено обставин, які б свідчили про існування на момент звернення до суду рішення чи дій податкового органу України, що порушують або оспорюють її права, а також не доведено неможливість захисту таких прав у разі їх порушення в порядку адміністративного чи позовного провадження.

Аналіз наведених судових кейсів дозволяє сформулювати кілька ключових висновків щодо встановлення статусу податкового нерезидента в судовому порядку:

1. Неможливість «абстрактного» встановлення факту: суди чітко вказують, що питання зміни чи втрати податкового статусу не може розглядатись судом безвідносно до конкретного спору. Суд не є органом, який замінює собою податкову службу або видає довідки про нерезидентство на майбутнє.
2. Окреме провадження (встановлення юридичних фактів) не може бути використане для визначення податкового статусу особи, якщо у неї немає реального, поточного спору з контролюючими органами. Бажання «уникнути подвійного оподаткування в майбутньому» визнається судами гіпотетичним, а не реальним порушенням прав.
3. Для того, щоб ініціювати судовий процес, має виникнути певний спір. У такому випадку захист прав відбувається в порядку адміністративного судочинства шляхом оскарження конкретних дій чи рішень податкових органів, а не у порядку окремого провадження, коли встановлюється факт.
4. Наявність посвідки на проживання, закордонної нерухомості та офіційної роботи в інших юрисдикціях є вагомими аргументами для підтвердження центру життєвих інтересів за кордоном. Проте підтверджувати ці факти доведеться або в досудовому порядку, або в межах адміністративного спору, коли контролюючі органи винесуть податкові повідомлення-рішення або вчинять певні дії.

Нагадаємо, що серед критеріїв для визначення податковим резидентом – місце проживання, місце постійного проживання, тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів), перебування в країні понад 183 дні на рік, громадянство. 

Критерії можуть враховуватися за різними підходами – як в сукупності, так і за каскадним принципом.

Каскадний принцип застосування критеріїв податкового резидентства – це визначений ієрархічний алгоритм, який використовується для встановлення того, податковим резидентом якої саме країни є фізична особа. 

Головна мета “каскаду” – запобігти ситуації, коли обидві країни одночасно претендують на оподаткування доходу особи. 

Суть “каскаду” полягає в тому, що критерії перевіряються покроково, один за одним. Якщо перший критерій дає однозначну відповідь, процес зупиняється. Якщо ж особа підпадає під критерій одразу двох країн, робиться крок далі – до наступного рівня каскаду. 

Хочемо звернути окрему увагу на те, що кожен випадок варто розглядати індивідуально, оскільки не рекомендовано просто покладатися на фактичне перебування 183+ днів поза країною.

Опубліковано на AIN

Посилання на статтю